“Валик-джан, я тебе один умный вещь скажу, но только ты не обижайся” Х/ф “Міміно”
Ті, хто їздять на фронт і возять необхідні речі для Армії нічим не кращі (вищі, особливіші тощо) за тих, хто дає свої останні копійки на це, або бізнесменів, що живуть умовно спокійним життям та спонсорують волонтерську діяльність. Іноді доходить до абсурду і складається таке враження, що волонтерство ефективніше за артилерію та всю багатотисячну Армію бореться з ворогом. Давайте будемо реалістами – дуже багато зусиль “вилітає в трубу”, оскільки точки докладання зусиль обрані волонтерами неправильно з самого початку… на війні не працює “бутербродна” модель – вона й на Майдані не працювала. Я сподіваюсь, що вже всі за два роки це усвідомили, що не тільки “танці”, але й “стоїмо” та “бутерброди” – це була помилка.
На одного публічного волонтера припадають тисячі!!! людей, які час від часу надають допомогу… без них ніяк… а це, якщо порахувати, велика частина населення України – це Громадяни.
Ті, хто тренує та тренується, допомагає нічим не особливіші за інших – це обов’язок Громадянина – це нормально!
Є дужжже багато людей непублічних, які надають допомоги значно більше ніж ті, кого всі знають за допомогою ЗМІ.
Мені неприємно (якось не зручно), коли мене називають волонтером… я – Громадянин України. Не подобається через те, що “класичний” волонтер чітко знає, що всюди зрада, але окрім криків, на жаль, нічого не робить, оскільки вважає свою роботу виключно важливою, єдиною і ніхто в світі не здатен це зробити краще… Ні, люди добрі, потрібно і на вибори ходити, і раз на місяць виїздити на тренування (медицина, надзвичайні ситуації, стрільби, злагодження тощо), і зброю мати офіційну (а не підспівувати ментам, що зброя – це зло), і в під’їзді лад наводити, і слідкувати за “чінушами” в своєму районі (а не тикати пальцями лише на ВРУ), і з родиною та друзями хоч іноді спілкуватися… не має волонтер ставати таким, як “блогери” чи “журналісти”, які начебто виконують якісь важливі місії і не втручаються в перебіг подій, але мають права судити всіх і вся.
Волонтерство – це лише один з обов’язків Громадянина!
Знервованість багатьох волонтерів я вбачаю в тому, що об’єктивно – більшість найактивніших волонтерів – це наші чудові жінки! А Жінка зазвичай пропускає все через емоції, а не холодний розрахунок… емоції на війні – це згубно. Але в Україні в екстрених ситуаціях чоловіки дуже довго розхитуються :-/ Нам потрібно берегти наше жіноцтво (це в усіх сенсах – це наше майбутнє) і приймати більш активну участь!
Десь 1,5 роки тому, коли Армія була повністю деморалізована, військові питали в мене, а навіщо це мені… я пояснював просто: 1) я вважаю це своїм обов’язком; 2) це також заради мене коханого – здоровий егоїзм: “Я треную вас та допомагаю, що б випадку, коли мені знадобиться допомога, були люди, що допоможуть мені!”
Нема ніякої образи на якихось чиновників, які (випадково або за Фройдом) помиляються у промові… це ніяк не впливає на те, що я роблю. У крайньому випадку, ми завжди можемо поміняти чиновників, але з розумінням того, хто прийде на заміну, а це мають бути не просто волонтери/активісти, а саме повноцінні Громадяни!
“ЛупайМо цю скалу…” спокійно, без нервів, що б дихання завжди було рівним – це важливо 😉
