Україна росте, розвивається, демонструє свої гарні сторони, а паралельно і хвороби. Наприклад, ми вже бачили раніше т.ч. “тітушек” – людей, що за гроші, або суто стадом готові десь лупасити інших людей. Так і історія з Більченко розкриває декілька цікавих моментів становлення України, як держави. Тож спробую розкрити, чим саме шкідлива діяльність “більчєнок” – псевдоінтелектуалів російського розливу. Одразу скажу, що боротись методами Росії (фізичне знищення людей, отруєння тощо) у нас не вийде, оскільки ми вже обрали інший екзистенціальний шлях, тому доведеться вчитись, читати, аналізувати тощо – докладати зусиль, задля протидії їм, або ж принаймні не фінансувати їх діяльність.
Професійне болото
Державні чиновники, а в нашому випадку – це викладачі державних шкіл та ВНЗ з поганенькою “їжею в кориті” просто нездатні нести просвітлення в маси… так, є виключення, але… Вони сидять собі на одному місці, перекладають теки, не мають жодної мотивації робити щось краще… Думаю, що майже кожен в своєму житті бачив, як швидко згасають в школах молоді вчителі після “пєда”. Таку ж картину можна спостерігати і з викладачами того Університету, коли вони приходять на “підробіток” до комерційних ВНЗ і викладаються на повну… в комерційних – конкуренція і просто нудну лекцію не проведеш.
Пані Більченко скаржиться, що на “вольних хлєбах” виявляється потрібно пахати з ранку до ночі – не панське це діло. В Драгоманова була “лафа” і купа вільного часу на відпочинок, тусовки, конференції, поезію тощо. Натомість непатерналістичне життя виявилось складніше і ліво-люціонерка застогнала.
Екзистенціальне бачення
Погляди Більченко проросійські, проте волею долі вона живе в Україні, тож, імовірно, зараз почуває себе в оточенні. Для неї важко зрозуміти (однобоке бачення – це хвороба всіх псевдоінтелектуалів), що світогляди оспівуваної нею Росії і України вони майже діаметрально протилежні. Питання не в мові, чи звідки пішла Київська Русь, не в тому, скільки років якій мові. Україна зараз на роздоріжжі між т.з. Західним світом і поверненням до Імперії рабів.
Зі згаданим Західним Світом зараз також проблеми – там ведеться боротьба між тими, хто вірує у колективне (переважно в колективний розподіл чужих ресурсів)… та тими, хто вбачає дотримання індивідуальних Прав і Свобод разом з прийняттям на себе відповідальності – невід’ємним елементом сучасного Світу. Це окрема величезна тема для обговорення.
Для Більченко ж є абсолютно нормальним захищати російську мову, виправдовувати окупантів тощо. Вона відчуває себе частиною Росії – тої величної та великої, всепереможної, з “широкою рускою душою” (щоб це не значило), з найкращими у Світі письменниками, несправедливим ставлення всього навколишнього Світу до неї. Проте Більченко живе в комфортному полоні міфології, яку Росія підтримує, а також створює нову впродовж століть… без цієї міфології Росії просто немає чого запропонувати людям – немає, навколо чого об’єднуватись.
Головне – з цією міфологією дуже добре жити будь-де у Світі, навіть у “ворожій” Україні, але не в самій Росії – там вся казка розвалюється одразу і потрібно бути або вкрай недалекою людиною (спеціально заточена під це освіта та пропаганда з цим дає раду) і геть не розуміти, що відбувається, або ж – божевільним, щоб спокійно сприймати все.
Значна частина українців висловлюється за єдину державну мову – українську… це як створення кордону між світоглядами. Натомість ми не заперечуємо існування інших народів, їх мов, прав на віросповідання, на атеїзм тощо… ми хочемо подорожувати Світом і гостинні до відвідувачів зовні. “Рускій мір” – це одна мова, умовні автономії, тільки суто “дозволені скрєпи” тощо.
Російська пропаганда постійно звертає увагу на випадки, де хтось в Україні “зіганув” чи намалював свастику (тут взагалі складно, оскільки їх стільки було в нашій і Світовій культурі ще задовго до Нацизму) на паркані… так, вони є, але, по-перше, українці не толерують Нацизм, а по-друге, дуже часто такі “репортажі” є суто пропагандою. Україна вже першим роком війни з окупантом (РФ) продемонструвала, що на нашій стороні не якісь там “галічанє і хахли”… а всі, кому дорога Свобода… незалежно від мови, (не)віри, статусу чи достатку… проти “рускава міра” виступили і етнічні українці, і євреї, і мусульмани… та там вінегрет такий, що самі дивувались, скільки різних людей об’єднує Україна.
Так ось попри випадки “зіг” і “свастик” в Україні, правонаступницею німецького Нацизму є саме Росія. Наші діди дійсно воювали проти Нацизму, але проти зовнішнього німецького, а свій, на жаль, не побачили, за що пізніше жорстоко поплатились.
Економічний аспект
Існування “більчєнок” ми оплачуємо зі своєї кишені. Так, хтось скаже, що заробітні плати вчителів малі… це дійсно так. Але ми живемо у вільній країні, тому:
- Батькам варто допомагати дітям робити правильний вибір свого фаху, а не, як цього року на філологів і соціологів випускників подалось пів країни… чим ці люди збираються займатись – невідомо.
- Вчителі завжди можуть піти в приватну школу чи займатись приватною практикою – попит колосальний, але й потрібно відповідати критеріям багатьом. Наприклад, навчатись все життя… чомусь гарний сантехнік навчається, а середньостатистичний вчитель – не здатен.
Стосовно людей, які свідомо займаються руйнуванням підвалин державності і тягнуть нас в рабство до Росії (навчають майбутнє покоління), точно не місце на державній службі і вони не мають отримувати винагороду з кишені платників податків, які працюють день і ніч та віддають частину свого заробітку на фінансування “більчєнок”. Так, у нас Свобода Висловлювань гарантована Конституцією і потрібно боронити її, але фінансувати подібну діяльність – це вкрай нелогічно, наче стріляти собі в ногу.
Резюме
Як і казав Тарас Григорович, не варто ігнорувати іншого, в т.ч. всього руського… наприклад, творчість Максимальна Волошина цікава (не тільки тому, що він з Києва), а твори Достоєвського важко переоцінити і їх препаруванню на уроках в школі потрібно надавати значно більше уваги.
Учітесь, читайте, і чужому навчайтесь, й свого не цурайтесь.
Умовні “більченки” – це люди, які вважають, що несуть добро і просвітлення диким тубільцям, натомість банально є вістрям російської пропаганди та інструментом поширення її міфології.
Не варто толерувати діяльність людей, які (не)свідомо намагаються знищити Україну задля панування “рускава міра”, ба, більше того – фінансування такої діяльності є вкрай нерозумним і подібні люди не мають отримувати грошей українських платників податків.
