Довірчі відносини необхідні Людству для співіснування найменших складових суспільства, а саме окремих людей. З розвитком цивілізації і головне – зі збільшенням кількості населення (так все у Всесвіті вирішує Маса), окрема людина вже не здатна самостійно перевірити складну структуровану інформацію, що швидко змінюється в реальному часі. Для орієнтування в таких умовах потрібні такі собі Центри Довіри (далі, ЦД).
Кожен, хто заходить на сайти в Мережі, а особливо на європейські, стикається з різноманітними віконцями, що спливають на сайтах, і які попереджають про те, що сайт щось там… якісь «печівка»… тощо. Майже ніхто з відвідувачів не читає і не розуміє повністю, що там написано, а переходити за окремим посиланням і читати багато аркушів сухого тексту, що зазвичай робиться за шаблоном – то мабуть взагалі подія року. Але що б позбутись цього елементу, що перекриває частину екрану, люди просто натискають “Я погоджуюсь”. Цей елемент – “традиція”, а тепер вже й в деяких країнах – законодавчо закріплений обов’язок розміщати такі повідомлення власниками сайтів.
В рамках повноцінного запуску RDAP цього року його приходу на заміну старенькому, але рідному WHOIS, хотілось звернути увагу на один з аспектів. Не питання в тому, що це уніфікація та нові функції\можливості, але саме у розрізі “приватності” у мене викликає занепокоєння і нерозуміння, навіщо воно взагалі потрібно.
Впродовж років 20+ можна було впевнено казати, що в локальній мережі потрібна “мідь”. Колись 10Mbit/s, потім впродовж років п’ятнадцяти – 100Mbit/s, тепер вже 1000Mbit/s. Але ця ера “міді” доволі швидко закінчується через неймовірне здешевлення SDD, що замінили один з найповільніших елементів робочих станцій. В результаті вже зараз можемо спостерігати завантаження мережевих інтерфейсів до 100%. Wifi…
На фоні галасливих закликів активістів, що лунають цими днями: “Врятуймо дітей!”, “потрібно заблокувати групи китів”, “закрити вкАнтактє” тощо, чітко видно, що більшість населення не розуміє, що таке Мережа і що до моменту поки є струм в електромережі, доступ до Інтернету буде (виключення з Чучхе і ко опустимо) і повноцінно обмежити той чи інший вміст не…
Десь рік тому писав, що небезпечно користуватись деякими сервісами для збереження сторінок в історії Інтернету… Я наводив приклад сервісу Webarchive(.)pro та десятка його дзеркал (archiveshare(.)net, importantpages(.)ru, archivebox(.)ru, okpages(.)ru, windowpages(.)ru, pagedocs(.)ru, mypagewithme(.)ru, mysavedpage(.)ru, hardarchive(.)ru, undeletedpages(.)ru, secondaryarchive(.)ru, webarchive(.)su тощо). Тепер основним доменом є webarchive(.)su. Загроз неймовірно велика кількість – про них писали всі, хто не лінувався. Навіть…
Звісно, справа не в флешці, але “флешка” демонструє рівень розуміння проблеми електронного документообігу та електронного урядування в цілому. Тому в нас CA, як щось надзвичайне і генерують сертифікати разом з документообігом для підтвердження їх автентичності тижнями. І чисельні самі центри, які ніяк не можуть встановити між собою рівні довіри. І Windows, як наріжний камінь всіх…
Діти-Мережа(Інтернет)-Діти… Заборонити, дозволити, обмежити… що робити? Як на мене, чергова чудова публікація від доктора Комаровського, але все-одно без розуміння глибини проблеми чи, я б сказав інакше – глобальних процесів сучасності. Вже минув той час, коли можна було втекти на якийсь острів, відкрити незвідану частину Світу та хоча б в будь-який інший спосіб ізолюватися від інших…
Як людина, що мала комп’ютер з 10-ти років (це там ще 1990-й рік був), така, що бачила зародження масового Інтернету та професійно працює в галузі ІТ більше 15-ти років, зробив висновок, що єдиним дійсно значним надбанням Людства в цій галузі є Wikipedia. Це свобода, це творчість, це історія, це вміння працювати в команді, це поширення…
З комп’ютером та Мережею я “на ти” з дитинства. Завдяки родині в десять років в нас з’явився перший комп’ютер, а потім понеслося… всі можливі операційні системи, платформи, BBS, uucp, uups, news… жорстке модераторство та священний RFC… Для себе особисто вважаю, що в галузі IT єдиним значним здобутком Людства – є лише Wikipedia, а все інше…
Я вже років 10-ть кажу, що приватність в Мережі – це міф. Тому й раджу ставитися до всього, що люди пишуть та розміщують в Інтернеті з усвідомленням цього факту. підібрати (“зламати”, як же люблять наші писаки використовувати цей термін) нормальний пароль до сервісів google, facebook тощо просто не можливо – системи будуть блокувати облікові записи…
Запустили сайт, що присвячено нашому весіллю: wedding.avpme.com