Сучасність дає нам дуже багато всього “смарт”… смарт-будинки, -машини, -скутери, -годинники, -телевізори, -телефони, -плойки, -полив, -кондиціонер, -кавоварка, -унітаз тощо – це вже не фантастика, а наша дійсність. Всі “смарт”-речі привносять комфорт в наше життя. Проте люди дуже часто не розуміють, якими загрозами для приватності та безпеки це супроводжується. А головне – яку додаткову відповідальність накладають…
Люди люблять шару… зараз однією з найбільш потрібних є безкоштовний WiFi. Чому не варто користуватись безкоштовним написано дуже багато, але якщо й користуватись, то принаймні разом з VPN. Ще одна з потреб у шарі – це зарядка акумулятора… швидка зарядка.
Чергова річниця блокувань ресурсів окупанта (РФ) і можна підвести певні підсумки. В 2017 році я писав про (не)доцільність блокувань в розрізі т.з. “білих китів”. Президент явно підпише продовження міні-санкцій і це сприймається загалом, як позитивне рішення. Проте для мене обмеження в Мережі виглядають, з одного боку, як симулякр, а з іншого – пряма загроза Свободі…
Неодноразово вже зачіпав тему “Діти та Інтернет“, а зараз у зв’язку з карантином у всіх все дистанційне, в т.ч. навчання дітей. Для авторизації використовуються переважно індивідуальні паролі і логіни. За їх зберігання і нерозповсюдження відповідальність несуть діти\батьки… Мережа – це вже частина життя людей, це інструмент для досягнення цілей, а якими вони є – це…
ІТ-івці часом вважають, що вони\ми вакциновані від поширення фейків, оскільки ми й насправді “живимо” в Мережі, любимо і знаємо її значно краще за представників будь-яких інших професій. Але ось чудовий приклад того, як не тільки окремі ІТ-івці, але й потужні світові ІТ-портали “з’їли” фейк. Через популярну обліковку було закинуто “скрін” постеру для батьків, яки начебто…
Веб-сторінки в Мережі з відкритої оферти перетворились на пекло з чекбоксів: CCPA (з 01.01.2020), GDPR, Cookie Declaration, Privacy Policy та інший непотрібний, але обов’язковий в наші дня шлак.
Довірчі відносини необхідні Людству для співіснування найменших складових суспільства, а саме окремих людей. З розвитком цивілізації і головне – зі збільшенням кількості населення (так все у Всесвіті вирішує Маса), окрема людина вже не здатна самостійно перевірити складну структуровану інформацію, що швидко змінюється в реальному часі. Для орієнтування в таких умовах потрібні такі собі Центри Довіри (далі, ЦД).
Кожен, хто заходить на сайти в Мережі, а особливо на європейські, стикається з різноманітними віконцями, що спливають на сайтах, і які попереджають про те, що сайт щось там… якісь «печівка»… тощо. Майже ніхто з відвідувачів не читає і не розуміє повністю, що там написано, а переходити за окремим посиланням і читати багато аркушів сухого тексту, що зазвичай робиться за шаблоном – то мабуть взагалі подія року. Але що б позбутись цього елементу, що перекриває частину екрану, люди просто натискають “Я погоджуюсь”. Цей елемент – “традиція”, а тепер вже й в деяких країнах – законодавчо закріплений обов’язок розміщати такі повідомлення власниками сайтів.
В рамках повноцінного запуску RDAP цього року його приходу на заміну старенькому, але рідному WHOIS, хотілось звернути увагу на один з аспектів. Не питання в тому, що це уніфікація та нові функції\можливості, але саме у розрізі “приватності” у мене викликає занепокоєння і нерозуміння, навіщо воно взагалі потрібно.
Впродовж років 20+ можна було впевнено казати, що в локальній мережі потрібна “мідь”. Колись 10Mbit/s, потім впродовж років п’ятнадцяти – 100Mbit/s, тепер вже 1000Mbit/s. Але ця ера “міді” доволі швидко закінчується через неймовірне здешевлення SDD, що замінили один з найповільніших елементів робочих станцій. В результаті вже зараз можемо спостерігати завантаження мережевих інтерфейсів до 100%. Wifi…
На фоні галасливих закликів активістів, що лунають цими днями: “Врятуймо дітей!”, “потрібно заблокувати групи китів”, “закрити вкАнтактє” тощо, чітко видно, що більшість населення не розуміє, що таке Мережа і що до моменту поки є струм в електромережі, доступ до Інтернету буде (виключення з Чучхе і ко опустимо) і повноцінно обмежити той чи інший вміст не…
Десь рік тому писав, що небезпечно користуватись деякими сервісами для збереження сторінок в історії Інтернету… Я наводив приклад сервісу Webarchive(.)pro та десятка його дзеркал (archiveshare(.)net, importantpages(.)ru, archivebox(.)ru, okpages(.)ru, windowpages(.)ru, pagedocs(.)ru, mypagewithme(.)ru, mysavedpage(.)ru, hardarchive(.)ru, undeletedpages(.)ru, secondaryarchive(.)ru, webarchive(.)su тощо). Тепер основним доменом є webarchive(.)su. Загроз неймовірно велика кількість – про них писали всі, хто не лінувався. Навіть…