Power to the people

Power to the people | AvPme’s iHome Так склалось… якщо брати чужих людей, мені об’єктивно набагато приємніше зараз бути серед військових. Я сподівався, що колись ми виграємо війну і я спокійно повноцінно повернуся до роботи зі своїми серверами, які монотонно гудуть в прохолодних серверних кімнатах клієнтських офісів… але ситуація така, що війна – це надовго, а в політиці та ж сама колода і її в черговий раз перетасовують… для тих, хто хоче чогось нового, то легко знаходять нові обличчя… але все-одно з “системи”.

Думав після Майдану 2004-го, що хтось візьме і щось гарне для мене зробить… думав, що після Майдану крайнього все налагодиться… ню, ми собі ставили за ціль тільки зкинути бандюка януковича… великих сподівань, що все стане білим та пухнастим не було, але ж і самому не хотілося влізати в керівництво своєю країною.

Але, на жаль, ніхто не робить нічого і краще само собою не стає… як було 15 років тому загальне податкове навантаження в нашого сімейного приватного підприємства на загальній системі з ПДВ на рівні 62.5%, так воно зараз 65%… За всі роки незалежної України єдиною позитивною (але все-одно не повноцінною) зміною є створення нової патрульної служби.

Кричати #зрада мені не подобається та й результатів від викриків інших людей впродовж крайніх 1,5 роки я не бачу. Був виборцем та спостерігачем на виборах… набридло спостерігати. Прийняв рішення балотуватися до Київської міської ради. Вибори мають відбутися 25 жовтня 2015 року.

Довго відмовлявся від пропозиції приймати участь… довгий час мене буквально вмовляли люди, яких я поважаю… за що мені трохи соромно.

В нас є Політична партія “Громадянський рух “Спільна Справа” (номер у бюлетені №36). Члени громадянського руху вже давно виказували бажання більш серйозних дій та вплину на те, що відбувається в Україні. Від партії за відкритими списками будуть виставлені лише наші активісти і нікого зовні. Програма є і реальна (буде презентована трохи згодом). Бордів та “гречки” не буде.

Такі цікаві відчуття перед новим, але якщо нічого не робити, то нічого і не зміниться… майже пів життя пройшло в очікуванні…