Світ змінюється, змінюємося ми, змінюється й наше сприйняття, а термінам, які ми вивчали та використовуємо приписуються нові властивості, а деякі з них спотворюються до того, що починають суперечити їх первинному значенню.
Давайте розглянемо ці ключові терміни і подивимось, на скільки вони відповідають сьогоднішнім реаліям і які значення та властивості люди масово вкладають в ці слова.
Лібералізм (фр. libralisme) — філософська, політична та економічна теорія, а також ідеологія, яка виходить з положення про те, що індивідуальні свободи людини є правовим базисом суспільства та економічного ладу.
Дивлячись на дії окремих людей та певних груп, які, з одного боку, прямо та опосередковано вважають, що мають право порушувати права інших, з іншого – не визнають своїх зобов’язань перед державою та іншими громадянами, а також вважають таку поведінку своїм абсолютним правом і нормою. При всьому цьому прикриваються красивими гаслами про свободу. Тобто, на мою думку, сьогодні лібералізм – це: “Мені держава (інші громадяни) зобов’язані [підставити потрібне], а я нікому і нічого не зобов’язаний”.
Державний суверенітет — верховенство держави на своїй території і незалежність у міжнародних відносинах. Верховенство держави означає дію в межах її території тільки однієї публічної влади, яка визначає повноваження усіх державних органів і посадових осіб, а також підлеглість цій владі всього населення території.
Ера відкриттів, коли можна було створити “новий світ” чи втекти кудись, минула вже давно і забрала з собою те, що існувало впродовж неї, в т.ч. справжню незалежність, справжній суверенітет.
Сьогодні жодна країна в світі не має повноцінного суверенітету. Він розмитий різними міжнародними офіційними угодами та різного роду формальними зобов’язаннями. Будь-яка угода (наприклад, СОТ), членство в ООН, НАТО тощо… всі ці угоди та організації обмежують суверенітет країн-учасниць.
Людство зростає кількісно, індивідуальні свободи будуть і надалі звужуватись (і це не через якихось поневолювачів чи “володарів”, а вимога співіснування), різного роду зобов’язання індивідуумів перед громадами будуть зростати. Питання в тому, на скільки ми готові поступатись своїми індивідуальними правами і де межа їх скорочення. А суверенітет країн все більше буде розмиватись доти, допоки не зміниться устрій і не зникнуть держави в тому вигляді, якими ми знаємо їх зараз.
