Гіперкомпенсації

Гіперкомпенсації – це наслідок боягузтва і ницості… точніше вдаваного “геройства” та боротьби з вітряками. Наприклад, приблизно 100 років тому темношкірі\феміністки\геї\тощо, які виходили на марші, отримували побої, гинули, принижувались тощо в боротьбі за свої (і не тільки за свої) Права і Свободи… але цих людей було мало – це було безрозсудство, героїзм, приреченість, безвихідь… Зараз маємо вже (ну майже маємо) все, що так хотілось і за що боролись і гинули ті люди, але тепер вже інші, які і близько не відчували такої дискримінації і буквальної загрози для життя, розпочали “Христові походи” (такі ж бездумні і страшні, якими були оригінальні).

Тобто рух за Права і Свободи серед груп, що в минулому були реально дискримінованими, зараз посилюється і надалі, причому в прогресії, і перетворюється на репресивний інструмент відплати теперішнім поколінням за те, що відбувалося в минулому.

Peter McFarlane
Автор: Peter McFarlane

Ця боротьба дуже явно проглядається в США у питаннях темношкірого населення… постійно створюються умови, ведеться реальна боротьба за рівні права, але раніше дискримінованою стороною вона зводиться буквально до помсти теперішнім поколінням за дії, що були спрямовані проти дискримінованих, але 10-50-100 років тому… тобто базуючись на фактах, які вже не мають жодного відношення до нових теперішніх поколінь. І головне – не намагаються скористатись позитивними результатами своєї боротьби (наприклад, доступністю освіти), а вважають, що просто для них мають виконуватись будь-які забаганки. А люди, що не сповідують їх ідей, взагалі не мають жодного права навіть рота відкривати.

Боротьба т.з. “секс-меншин” зводиться тепер до тикання всім і всюди інформацією, що вони “такі”… наче це робить їх якимось особливими, а будь-які свої невдачі пояснюють тим, що це саме через їх “орієнтацію”… Хоча, насправді (якщо не брати невеликі групи агресивних печерних людей, що не читають і не цікавляться наукою, а там це вже давно доведено і пояснено природу, наприклад, гомосексуалізму, і що це абсолютно природно і таким чином в різні моменти природа\система проводить саморегуляцію)… так ось, ВСІМ РЕАЛЬНО БАЙДУЖЕ. І чим далі, тим ця байдужість буде охоплювати все більше людей. І це гарна байдужість, оскільки, по-перше, вона свідчить, що глобальний рівень неуцтва на планеті зменшується, а, по-друге, знижується і рівень ворожості.

Роботодавці, що роблять висновки про людей на базі якихось “забобонів” та печерних уявлень про Всесвіт… так вони скоро вимруть еволюційно і невідворотно. Сучасним роботодавцям вже зараз абсолютно байдуже, щодо того, хто на них працює (взагалі, роботи є ідеальним варіантом… і воно так і буде)… головні критерії – якість, швидкість, креативність, бажано за ринкову з\п (або трішки нижче, але тут з кадрами можна і нарватись, якщо зекономити). Але головне – для сучасних роботодавців переважно байдуже до вашого приватного життя, віросповідання, сексуальної орієнтації, патріотизму, ваших сліз і сопель… Взагалі, байдужість до “особливостей” – це лейтмотив сучасності і, як і все в світі, має дві сторони… і одна з них позитивна, оскільки речі, через які раніше можна було піддатись дискримінації, зараз вже мало цікаві…

Дуже раджу переглянути довге відео від Louis Rossmann (Google memo: why the “anti-diversity” title is manipulative media propaganda (diversity part two)) задля розуміння ставлення роботодавців (середній клас, США)… так, не всі ще ставляться саме таким чином, але “бабло” все це вирішить з часом.

Україна не виключення

Ми є частиною глобалізованого світу і тому глобальні проблеми і “проблеми” у нас також присутні. Що цікаво, але значної частини проблем ми, на мою думку, зараз не маємо, а головне – в нас є шанс не припускатись в повній мірі помилок цивілізованих країн:

  • з церквами (окрім секти МП) в нас все нормально;
  • загалом, з проблемними в світі мусульманами, у нас, знову ж, на мою думку, в даним момент добре (принаймні Майдан проявив українських мусульман, як повноцінних членів українського суспільства, а з іншого боку – більшість українців, що ставилась до мусульман негативно, зараз стала щонайменше нейтральною);
  • з правами секс-меншин – загалом також нормально (окрім ставлення до них з боку т.з. “скрєпних”, що стрибають за очепленням під час “прайдів” – про це писав вже раніше “Підараси проти геїв“);
  • іноземці (будь-якого кольору шкіри та з будь-якої країни світу, навіть з Росії), що дотримуються загальних правил в Україні не викликають негативних емоцій.

Але, все ж є в нас ті, хто нам заважає жити, хто “винуватий” в нашій неспроможності робити щось, хто “примушує” нас відчувати свою меншовартість і “повинний” в усіх бідах:

  • рептилоїди та інопланетянине – чистий ідіотизм;
  • масони – не розуміння великих систем призводить до того, що люди вірять у спроможність купки людей керувати ось абсолютно всім навколо;
  • московити – так, ворог, але не далеко не всі наші проблеми від них… так, в минулому Російська Імперія справді захоплювала, знищувала тощо, але все – то минуле, тому досить постійно апелювати до того, що було колись;
  • жиди – вкотре наголошу, що термін абсолютно нормальний і негативно його можуть сприймати тільки адепти “совєтов” (тоді було модно наділяти слова додатковими властивостями та вішати ярлики на цілі народи – задача була зробити всіх “рускімі”).

Резюме

Україна, хоча й досі є неофеодальної країною, але все ж має значно більші шанси вирішити свої проблеми з гіперкомпенсацією та звинуваченням конкретних груп людей у всіх своїх бідах. Шлях подолання цих гіперкомпенсацій такий, як і для всього світу:

  • менше забобонів;
  • більше наукової освіти;
  • більше поваги до своєї і чужої власності;
  • вирішення своїх проблем, а не втручання у справи інших та звинувачення у всіх гріхах.

Світ змінюється з шаленою швидкістю, а ми все ще танцюємо під дудки Гамельнських щуроловів та намагаємося міряти все навколо парадигмами минулого.