Про приватність в Мережі

Я вже років 10-ть кажу, що приватність в Мережі – це міф. Тому й раджу ставитися до всього, що люди пишуть та розміщують в Інтернеті з усвідомленням цього факту.

Про приватність в Мережі

  • підібрати (“зламати”, як же люблять наші писаки використовувати цей термін) нормальний пароль до сервісів google, facebook тощо просто не можливо – системи будуть блокувати облікові записи з легкістю, але паролі вкрай легко підбирати навіть завдяки наявній публічній інформації про користувача (в більшості випадків можна і за 3-5 спроб);
  • всі веб-оглядачі (safari, orera, ff, ie, chrome тощо) шпигують за користувачами та мають безпосередній доступ до всіх паролів (збережених\незбережених) та іншої інформації, що вводять\переглядають користувачі;
  • всі Інтернет пейджери та voip-сервіси стежать за користувачами;
  • 99% всіх сайтів збирають данні про користувачів;
  • всі пошукові системи аналізують інформацію, що шукають користувачі, а також звідки приходять і куди ідуть;
  • всі корпорації (google, microsoft, cisco, mail.ru тощо) співпрацюють зі службами безпеки країн та всіляко продають інформацію, в т.ч. для маркетингових\соціологічних досліджені;
  • майже кожен вірус (зловмисний код), коли потрапляє на комп’ютер одразу краде інформацію про логони\паролі від банківських карток, соціальних мереж, ftp-серверів, різних cms\crm та всього, що пов’язано з даними авторизації (справа 1-10 хвилин);
  • майже всі піратські версії операційних систем є “зомбі” і працюють на своїх “господарів”…

Сьогодні правду (та будь-які дані) взагалі не можливо приховати. Єдиний варіант – це спрямовано вкидати в ефір правду намішану з брехнею та якомога більше різних версій (і з “різних” джерел) – тоді просто важко обрати найбільш правильний\вірний варіант.

Тому, я не переживаю, чи хтось там бачить\читає те, що я думаю… я це можу сказати і очі в очі.