У поточному році у Яковченка ювілей – Миколі Федоровичу виповнилось би 110 років – ця дата співпадає з 90-річчям його рідного театру ім. Івана Франка. Отримав справжнє задоволення від мистецької події на честь такого свята, яку відвідав разом з усією сім’єю. Справжні люди, справжні голосі й спогади… справжні відчуття. Серед присутніх гостей був увесь цвіт української культури.

Сьогодні ж в Прилуках (рідному місті Миколи Федоровича) було відкрито новий театр (от справжня подія сьогодення), а в вечорі в театрі ім. Івана Франка в м. Києві було нагороджено лауреатів щорічного Всеукраїнського конкурсу акторської майстерності ім. Миколи Федоровича Яковченко.

“Микола ЯКОВЧЕНКО – одна з найяскравіших особистостей українського театру і кіно 1930-70-х рр. Його сучасники називали Миколу Федоровича найнароднішим серед заслужених і найзаслуженішим серед народних. Сергій Параджанов бачив у ньому українського Чарлі Чапліна, тоді як Микола Яковченко був особистістю самобутньою. Порівнювали українця також із французькими коміками Фернанделем і Жаном Габеном. Втім Яковченко завжди залишався самим собою – «Блазнем із сумними очима» – за його власним визначенням. Час невблаганний, але не владний над його іменем. Він і досі живе серед нас у сотнях відтворених на екранах й на сцені неповторних образах. У спогадах Заслуженого артиста України Олега Комарова про Миколу Яковченка ви знайдете чимало цікавих фактів з біографії великого коміка, якому життя підносило сумні сюрпризи.
Майже тридцять п’ять років тому пішов у безсмертя Микола Федорович Яковченко, а його досі пам’ятають і люблять численні шанувальники його таланту”. Олег Комаров

Попри його нелегку власну долю і різні наговори… в історії нашої країни насправді мало подібних постатей, що могли би зрівнятися з цією людиною і як прикро, що душогубам будують монументи і поклоняються стада, а про таких людей, як Яковченко, знають одиниці (й то “за двома зайцями”) – бо саме такі є справжніми героями.

Трошки фотографій невеличкої експозиції робіт співробітників театру у фойє на другому поверсі (експозицію відкрито постійно):

Виконувались твори П. Чайковського:

• Четверта симфонiя;
• Італiйське капричіо;
• Урочиста увертюра 1812 рiк.

Симфонічний оркестр Національної опери України
Головний диригент — Володимир Кожухар (народний артист України, народний артист Росiї).

На паркеті також виступали вихованці клубу “Славутич-Стар”, що тренуються в Києві під керівництвом моєї сестри Поліщук Тетяни.

Склад суддів від IDSF:
Moldavia – Gozun Petru
Italy – Wilkinson Johanne
Latvia – Sinkins Sergejs
Lithuania – Gunko Gennadius
Moldavia – Varnacov Artur
Netherlands – Jager Yvette
Poland – Smirnov Yolodymyr
Romania – Strelnyk Dmytro
Russia – Davydova Larisa
Slovenia – Novak Daniela
Byelorussia – Kazyra Alexandr
Estonia – Korotin Eduard

Це було змагання, а для мене – свято краси й танцю… а квік-степ – це справжнє фото-полювання. Двадцять шість годин чистого танцювального часу впродовж двох діб.

Майже всі фото-знімки, що було зроблено мною ви можете переглянути в альбомі Кубок Славутича 2010. У разі, якщо ви хочете отримати (безкоштовно) електронні оригінали якихось кадрів, то на сторінці “Зв’язок” є координати, за якими ви можете зі мною зв’язатися.

Щиро дякуємо організаторам за чудове свято, що відчувається повною мірою не тільки тими, хто танцює, а й будь-ким, хто мав змогу бути присутнім і спостерігати за змаганнями.

Lara Fabian – Je t’aime

Lara Fabian – Adagio

Прізвище: Сергіїв
Ім’я: Георгій
По-батькові: Петрович
Дата народження: ХХ.ХХ.1910
Місце народження: с. Курені, Буінського р-ну, Татарской АССР
Дата смерті: 24.07.1943

З переказів своєї бабусі та з тих креслень та робочих записів прадіда, що залишилися, можу сказати, що таку людину (інженера за фахом) на сучасний манер можна б було справедливо назвати хакером (у справжньому сенсі цього слова). На жаль, він добровільно пішов воювати на фронт, хоча мав “бронь” і гадаю приніс би набагато більше користі працюючи за фахом, як у воєнний час, так і у часи післявоєнного відновлення країни… але то був його вибір.

Знайшов в “Книзі пам’яті”, а саме в праці “Книга памяти. Московская область. Том 29, часть 2″ відомості про загибель свого прадіда.

Вірогідно, наступні посилання допоможуть комусь знайти своїх рідних, що загинули у Другій Світовій війні:
Книга пам’яті України
ОБД Мемориал

Сьогодні разом з сестрою Тетяною накатали півтори сотні кілометрів – проїхались по рідних з привітаннями та новорічними подарунками! Всюди нам були раді, всюди і нам діставалися подарунки.

В тому числі були в моєму рідному місті Українка. Все ж яке красиве й акуратне місто… і хоча, як і в Києві, ніде не побачиш снігоприбиральних машин, але сніг на дорогах та на пішохідних доріжках прибрано…

Прогулялися по набережній Дніпра… вивалялись… точніше, то я провалився в сніг (більше метра) і потім вилазив з нього. Тетяна також по коліна влізла та витягала мене.

На лід не виходили, оскільки Дніпро ще не повністю замерз через перед новорічну відлигу. Але то тут, то там на льоду сиділи “пінгвіни”-екстримали.

Чудовий вийшов день, багато радості і усмішок. Зібрали ще трохи відомостей для свого генеалогічного дерева… тобто об’єднали приємне з корисним.

Ще раз вітаю вас зі святами!

Ні коли не розумів і зараз не розумію фанатиків будь-чого, і, оскільки, я працюю в сфері ІТ, то мені постійно доводиться стикатися з ярими прибічниками тієї чи іншої платформи, програмно-апаратної бази тощо… І все було б не так страшно, коли б не\любов’ю до якоїсь ІТ-фігні хворіли тільки люди, котрі дійсно знаються в цьому і мають хоча б якісь об’єктивні причини… Звичайні користувачі (переважно представники чоловічої статі) настільки люблять свої мобільні іграшки, що готові кричати на кожному кроці, що їх “іграшка” найкраща і також палко поливати брудом всі інші… Взагалі не розумію, як можна любити програму\залізяку…

Для ілюстрації хочу навести свіжий приклад… був сьогодні в офісі однієї з телекомунікаційних компаній – укладали договір на 3G-інтернет. Зала, столи, менеджери, відвідувачі… в мене дзвонить телефон… доволі швидко відповідаю… кладу телефон в кишеню. Чую поруч репліку одного с “крутих” відвідувачів (каже іншому такому ж “крутяку”):

“Смотри, вон какой телефон… купил я его… пацаны не заценили… выкинул… гавно в общем…”

Я звісно промовчав… чого ту сперечатися Ну, й тут він продовжує… вже звертаючись до менеджера:

“Блин, я третий телефон у вас покупаю дорогой… и этот опять глючит… Что у вас нет нормальных Нокий?”

Від мене “крутий” отримує саркастичну посмішку і залишається купувати черговий крутий телефон.

Завіса..

Взагалі стосовно iPhone-а… не варто сприймати цей пристрій, як щось страшне, або навпаки ідеалізувати, бо це є нерозумно. iPhone, це лише перший правильний крок до мобільної техніки майбутнього і все І буду дуже радий, якщо та ж сама Нокія почне нарешті випускати телефони для людей…

Системний Адміністратор – А
Клієнт – К

avpme@avpme-laptop:~$ ping клієнт
PING клієнт (десь тут) 56(84) bytes of data.

[вхідний дзвінок]
А: Доброго дня. Слухаю вас.

64 bytes from клієнт (десь тут): icmp_seq=1 ttl=114 time=90.6 ms

К: Добрий день. У нас нічого не працює!!!
А: Представтесь будь-ласка і поясніть, що саме не працює.

64 bytes from клієнт (десь тут): icmp_seq=2 ttl=114 time=90.5 ms

К: Я представляю компанію Х і нас великі проблеми оскільки нічого не працює. До нас приїжджають дуже в серйозні ділові партнери. З якими ми хочемо укласти угоду на велику сумму… [Адміністратор відкриває консоль і швидкоруч перевіряє роутер та проміжні сервери клієнта Х].
А: Стоп! Добре, зараз діагностуємо проблему. Все не працює тільки у вас або у всіх? Ви можете спитати у своїх сусідів по кімнаті?

64 bytes from клієнт (десь тут): icmp_seq=3 ttl=114 time=1193.1 ms

[якийсь шум і розмови в слухавці]
К: У моїй сусідки по кімнаті також нічого не працює.
[Адміністратор починає перевіряти комп'ютери вже в середні локальної мережі]
А: Хмм… поруч з вами сидить Y?

64 bytes from клієнт (десь тут): icmp_seq=4 ttl=114 time=91.7 ms

К: Так… вона зараз у відпустці на…
А: Добре… Мені здається, що її комп’ютер просто вимкнено…

64 bytes from клієнт (десь тут): icmp_seq=5 ttl=114 time=96.6 ms

К: А точно… Зараз подивлюсь ще в когось…

64 bytes from клієнт (десь тут): icmp_seq=6 ttl=114 time=95.1 ms

К: У всіх інших працює, а в мене ні
А: Добре, проблему локалізовано Перевірте будь-ласка, що шнур жовтого кольору [вже деякий час для усіх користувачів намагаємося видавати мережні шнури жовтого кольору с міткою “LAN”] під’єднано з одного боку до вашого комп’ютера, а іншого до розетки [там таке саме маркування]…

64 bytes from клієнт (десь тут): icmp_seq=7 ttl=114 time=1195.4 ms

К: … працює… :-О а хто це вимкнув?… Дякую вам
А: Проблему вирішено. Дякуємо за дзвінок

^C
--- клієнт ping statistics ---
7 packets transmitted, 7 received, 0% packet loss, time 2853ms
rtt min/avg/max/mdev = 90.5/407.6/1195.4/2.873 ms 
 
avpme@avpme-laptop:~$

Завіса.

* починаючи з ХР
** починаючи з Ubuntu 6.06 та Fedora 8

Хоч й живу зовсім поруч, але біля самого стадіону буваю рідко. Ось натрапив на веб-камери на сайті UNTC, що транслюють будівництво НСК “Олимпійський”.

Доволі вдалі ракурси: з вулиці Шота Руставелі, будівельного майданчика (чаша стадіону), з готелю “Либідь” та будівлі дирекції стадіону.

Актуальні посилання оновлено 28.02.2010 року.