Як довго я не був у ріднім Львові.
Дощить потроху, вітер холодить,
Але мені нічого іншого не треба -
Я можу цілий день отак ходить.

На вулицях людей багато у ці дні,
Але для мене місто зовсім інше -
Я можу бути тут на самоті.
Є місто, я… нічого більше.

Богдан Парфенюк, журнал “Фарватер” та інформаційний портал “Стугна”.

Флотилія

Загальна кількість учасників 32 на семи яхтах з трьох марин Мармарісу. Команди складались як на базі сімей-друзів, так і компонувались з цілком незнайомих людей. В моєму випадку – попередньо я знав тільки Богдана Парфенюка. Місце проведення: Турція, район Мармаріс – Фетіє.

Трансфер

Наша група (Богдан Парфенюк, Мельников Дмитро, Перегудова Тетяна, Мельников Сергій, Мельников Іван та я) летіла з Києва до Анталії та потім назад тим самим шляхом (Wizz Air) – зручний переліт за помірні гроші. Дорога з Анталії до Мармарісу була доволі довгою оскільки їхали перекладними автобусами міжміського сполучення але водночас мали вдосталь часу познайомитись один з одним. В дорозі ми були змушені зупинитися на довгий обід через те, що нашу дорогу було закрито через вело-гонку, за якою ми з задоволенням спостерігали на великому екрані.

Яхта

Ми зафрахтували HARMONY 52 (2008-го року випуску). Назва цього коритця “Mosciness” (приблизно так)… ця назва якось одразу трансформувалась в “Майонез 52″, що виявилось доволі зручним, оскільки при переговорах по рації сплутати наш борт з будь-ким було неможливо. Ця яхта доволі зручна для чартерного варіанту: багато місця – 8 людей будуть почувати себе доволі комфортно. Довжина яхти 52 фути (16 метрів), що давало й непогані швидкості як під парусами, так і під мотором.

Команда “Майонезу”

Парфенюк Богдан (Українка)
Кисельов Володимир (Київ)
Кисельова Ганна (Київ)
Поліщук Артем (Київ)
Сафронов Юрій (Одеса)

Море

Само по собі море чудове, а от з палуби яхти воно просто прекрасне… а коли яхта іде під вітрилами, то взагалі божественне дійство. За один вихід в море набираєшся стільки навичок, що й за місяці не вивчиш… а головне – з’являється ціла купа конкретних запитань та тем для подальшого вивчення.

Погода

Як на мене, погода булу дуже зручна: найнижча температура в першу ніч 12С’ та найвища в останні дні 25С’; переважна сонячна; в морі вітряна, а в маринах та бухтах – тиха. Вода прохолодна але купатися можна було. Дуже розумно зробила родина Мельникових – вони для своїх дітей взяли гідро-костюми – Сергій та Іван купалися скільки їм хотілося.

Одяг

Оскільки для мене це був перший вихід на яхті в морі, то набрав все, що було рекомендовано + на своє розуміння. В результаті було використано 1\3 всіх речей. Цього разу та на майбутнє під таку погоду: капелюх з полями + шнурок з “крокодилом”; окуляри захисні від сонця + шнурок з “крокодилом”; хустка на шию (я дуже не люблю сонце); три легкі футболки без рукавів; вітрова куртка з капюшоном (купив в Мармарісі); шкарперки по парі на кожен день (речі не прали – не було на це часу); спіднє – декілка комплектів; шорти – 2 шт.; дві пари кедів (доводилося часто мочити – тому весь час одні були мокрі); одна пара сандалів; термо-білизна на ніч (для комфортного сну); для людей, які як і я не люблять палюче сонце рекомендую захисний крем (не нижче 30).

Цікаві місця

Було багато!!! В принципі, якщо розраховувати флотилію на два тижні, то можна було б відвідати набагато більше, а так ми бігали всюди але в режимі фото-полювання – я все ще розбираю фотографії і дивуюся все новим і новим цікавим місцям, котрі бачив тільки через об’єктив камери

Харчування

Як і планували, витрати на харчування на яхті не були великими – ми витратили приблизно по 65 Euro на члена екіпажа при 2-3 разовому харчуванні (мінімум два страви за кожен прийом їжі) впродовж всього перебування на яхті. Питної води використали 35 літрів + 7 літрів молока + приблизно 12 літрів пива. Дуже вдалими були легкі гарячі супи по обіді.
Два рази харчувалися в ресторанах – як і раніше, цього разу турецька кухня не викликала в мене захоплення, а от десерти в них пречудові.

Висновки та спостереження

Краще за все під такий відпочинок приїздити за 1-2 дні до виходу в море (два дні провели в підготовчих справах та зустрічі приїжджаючих та дві ночі: перша в номері Pupа-Hotel, а друга – на самій яхті в марині) і так само залишати декілька днів після повернення – тоді насичений відпочинок з початку та наприкінці буде оточено лінивими днями, купанням, відвідинами музеїв тощо.

Флотилія корисна для кількох основних груп:

• 1) новачки (з обов’язкових навичок: робота в команді та вміння в’язати базові вузли) – знайомство з яхтою, азами навігації та керування яхтою, а також просто чудовий відпочинок;
• 2) матроси – вдосконалення навичок та робота в команді;
• 3) молоді капітани – опанування всіх зібраних знань але вже під вагою відповідальності за все.

Для комфортного ходіння під вітрилами на великій яхті потрібно троє людей (робота з вітрила або постановка на якірну стоянку потребують трьох членів екіпажу), що розуміються на цьому.

Єдине відео, що я зняв на фотік:

Велика подяка всім за чудовий відпочинок!

Красива запальна музика, доброзичливе оточення і висококваліфікований педагогічний склад – все це налаштовує на творчу роботу та досягнення високих результатів. Програма навчання: латиноамериканські та європейські танці.

Запрошуємо усіх бажаючих навчитися танцювати та гарно проводити час!

Заняття проходять за адресою: станція метро “Дружби народів”, загальноосвітня середня школа № 88, вул. Катерини Білокур 3, Актова зала.

Телефон для довідок та попередній запис: +380937628598 та +380677622827

Не зважаючи на похмуру погоду центральна частина Івано-Франківська справила дуже приємне враження. Місто (як і Львів) доволі сильно відрізняється від Києва та інших центральних та східних міст України. В Івано-Франківську вже відчувається Європа. Єдине, що засмутило, так це розташування Податкової інспекції на центральній вулиці та сам дизайн цієї будівлі.

Більшу частину часу ми присвятили обіду – споживанню великої кількості страв, Хогардену та Льофу Ціни менші за Київські в два рази, а якість самих страв, пива та обслуговування в два рази вищі!

Місто чудове, але йому потрібно присвятити набагато більше часу в майбутньому. До речі, за весь час перебування на відпочинку, жодного разу не виникло питання: “В якій країні я знаходжусь!?!” – там все чітко і зрозуміло – то є на 100% Україна!

Лижі, санчата, свіже повітря, гарні краєвиди, зоряне небо, гульки, смачна їжа, комфортне житло, пиво, Бейліс, “корінці” (від господарів готелю)… та ще й роботу встигав зробити. Завдяки Антону за декілька днів навчився кататися на лижах і вже впевнено почуваю себе на схилах. Погода сприяла нам і ми чудово відкатали п’ять днів. Снігу на деяких трасах було малувато але кататися можна було.

Оренду лиж, чоботів, комфортне проживання, відмінне харчування, затишну баню тощо надали нам міні-готель “Кремінь” та його чудові господарі. Рекомендую замовляти заздалегідь, оскільки в них є постійна клієнтура, яка вже з осені бронює під себе номери (ми собі на наступний рік вже спланували):

• дерев’яний зруб (комфортне проживання, на відміну від всяких там “євро-ремонтів”), дерев’яні ліжка, добре отоплювані приміщення, цікавий інтер’єр (буквально на кожному кроці будете знаходити цікаві фото, написи, прикраси та декорації);
• 15+ номерів (на наступний сезон буде ще приблизно 20+ номерів та своя велика колиба – вже майже збудована будівля поруч);
• смачна різноманітна домашня їжа: сніданки (легкі) та вечері (повноцінні) – включено в проживання, а також в будь-який час ви можете поїсти за додаткові гроші (навіть якщо ви не будете жити у “Кремені”, то завітайте до них на обід);
• прокат спорядження – великий вибір обладнання нормального стану (підберуть та підкажуть);
• для свого власного спорядження є окреме місце зберігання та сушка;
• зручні душові кабінки, дзеркала, великі сушарки для одягу, фен, мило, туалетний папір тощо;
• частина номерів з балконами – дуже зручними (в нас був вид на кріселку і як тільки її вмикали, то ми одразу збиралися);
• телевізор на 100+ каналів (нам не знадобився, але все ж таки приємно);
• велика баня з віниками, простирадлами, басейнчиком (хоча ми з радістю на вулиці занурювались у сніг), липовим чаєм тощо;
• 20 метрів від крісельного підйомника (ми так будували маршрут свій, що проходили пішки тільки до цього підйомника, а всі інші маршрути долали на лижах від одного до іншого підйомника\бугеля);
• привітний персонал та господарі (жодного питання-претензії до обслуговування в нас не виникло, навіть більше – нас майже на руках носили);
• трансфер (жодних проблем з транспортом Івано-Франківськ-Ясіня-Драгобрат та назад – все домовлено і ніде не довелося чекати).

Адреса: Закарпатська обл., Рахівський р-н, смт. Ясіня, Гірськолижний комплекс Драгобрат, міні-готель “Кремінь”.
Телефони: +38 067 390 02 10 (Марія Попович), +38 067 909 07 63 (Ілля Попович).

Бажаю міцного здоров’я, людського щастя, родинного тепла та затишку! Нехай наступний рік буде для вас яскравішим за попередні та додасть сил у подоланні кризи, служить джерелом натхнення та творчої наснаги, буде щедрим на цікаві плани та досягнення!

Нехай новий рік принесе із собою нові перемоги та економічну стабільність, щирих друзів та партнерів, вдалих та корисних справ, щасливих та яскравих подій!

Нехай Різдво Христове та Новий рік наділить ваші оселі життєвою радістю та благополуччям, сімейним теплом, злагодою, та любов’ю!

Шани вам, поваги та всього самого найкращого!

У поточному році у Яковченка ювілей – Миколі Федоровичу виповнилось би 110 років – ця дата співпадає з 90-річчям його рідного театру ім. Івана Франка. Отримав справжнє задоволення від мистецької події на честь такого свята, яку відвідав разом з усією сім’єю. Справжні люди, справжні голосі й спогади… справжні відчуття. Серед присутніх гостей був увесь цвіт української культури.

Сьогодні ж в Прилуках (рідному місті Миколи Федоровича) було відкрито новий театр (от справжня подія сьогодення), а в вечорі в театрі ім. Івана Франка в м. Києві було нагороджено лауреатів щорічного Всеукраїнського конкурсу акторської майстерності ім. Миколи Федоровича Яковченко.

“Микола ЯКОВЧЕНКО – одна з найяскравіших особистостей українського театру і кіно 1930-70-х рр. Його сучасники називали Миколу Федоровича найнароднішим серед заслужених і найзаслуженішим серед народних. Сергій Параджанов бачив у ньому українського Чарлі Чапліна, тоді як Микола Яковченко був особистістю самобутньою. Порівнювали українця також із французькими коміками Фернанделем і Жаном Габеном. Втім Яковченко завжди залишався самим собою – «Блазнем із сумними очима» – за його власним визначенням. Час невблаганний, але не владний над його іменем. Він і досі живе серед нас у сотнях відтворених на екранах й на сцені неповторних образах. У спогадах Заслуженого артиста України Олега Комарова про Миколу Яковченка ви знайдете чимало цікавих фактів з біографії великого коміка, якому життя підносило сумні сюрпризи.
Майже тридцять п’ять років тому пішов у безсмертя Микола Федорович Яковченко, а його досі пам’ятають і люблять численні шанувальники його таланту”. Олег Комаров

Попри його нелегку власну долю і різні наговори… в історії нашої країни насправді мало подібних постатей, що могли би зрівнятися з цією людиною і як прикро, що душогубам будують монументи і поклоняються стада, а про таких людей, як Яковченко, знають одиниці (й то “за двома зайцями”) – бо саме такі є справжніми героями.

Трошки фотографій невеличкої експозиції робіт співробітників театру у фойє на другому поверсі (експозицію відкрито постійно):

Виконувались твори П. Чайковського:

• Четверта симфонiя;
• Італiйське капричіо;
• Урочиста увертюра 1812 рiк.

Симфонічний оркестр Національної опери України
Головний диригент — Володимир Кожухар (народний артист України, народний артист Росiї).

На паркеті також виступали вихованці клубу “Славутич-Стар”, що тренуються в Києві під керівництвом моєї сестри Поліщук Тетяни.

Склад суддів від IDSF:
Moldavia – Gozun Petru
Italy – Wilkinson Johanne
Latvia – Sinkins Sergejs
Lithuania – Gunko Gennadius
Moldavia – Varnacov Artur
Netherlands – Jager Yvette
Poland – Smirnov Yolodymyr
Romania – Strelnyk Dmytro
Russia – Davydova Larisa
Slovenia – Novak Daniela
Byelorussia – Kazyra Alexandr
Estonia – Korotin Eduard

Це було змагання, а для мене – свято краси й танцю… а квік-степ – це справжнє фото-полювання. Двадцять шість годин чистого танцювального часу впродовж двох діб.

Майже всі фото-знімки, що було зроблено мною ви можете переглянути в альбомі Кубок Славутича 2010. У разі, якщо ви хочете отримати (безкоштовно) електронні оригінали якихось кадрів, то на сторінці “Зв’язок” є координати, за якими ви можете зі мною зв’язатися.

Щиро дякуємо організаторам за чудове свято, що відчувається повною мірою не тільки тими, хто танцює, а й будь-ким, хто мав змогу бути присутнім і спостерігати за змаганнями.

Lara Fabian – Je t’aime

Lara Fabian – Adagio